Галочка

Галочка

Дата: 2020-02-14 | Категорiя: Перерва на каву

Наталю запросили в ресторан. Не хто-небудь, а Володька, однокласник, з яким не бачилися двадцять з лишком літ. Він кохав її, а вона його, та дороги розійшлися.

Володька тепер далеко. Велике місто. Свій бізнес. Сім’я. Машина така – Наталі не снилася.

А вона хто? Сіра пташка. Медсестричка і тільки. Квартира в старому домі. З чоловіком давно розлучилися. Тягнеться, аби дітям копійку якусь у Київ передати – порає город біля материнської хати в селі.

А тут – ресторан! І хочеться йти, і ні. Немає чого путнього вдягнути. Хіба що малинову блузку й чорну спідницю? Вона вже не тільки їй набридла, а й людям. Та Володька ж не бачив!

У Корюківці ресторани не столичного зразка, і все ж… Наталя ніяковіла, не знала, куди руки подіти. Зате Володька сяяв. Він прийшов із червоними трояндами.

Грала музика. Людей майже не було. Якісь дві молоді парочки, солідний мужчина з портфелем і три жінки, не місцеві, Наталя б знала, якби свої.

Володька їв і розказував, знову їв і знову балакав. Про себе, сина й доньку, яких підняв на ноги і тепер гордиться – його шляхом пішли, в житті не пропадуть. Жінку свою згадав мимохідь, мовляв, і наразі б від неї пішов, якщо Наталя погодиться.

У його скромної однокласниці на тарілці була тільки ложка салату олів’є. Хіба їстимеш, коли Володині очі навпроти? Він зовсім не такий, як був. Говіркий! Не п’є. Це добре. На нігтях – манікюр. Боже, вона ніколи не бачила мужчину з манікюром! Глянула на свої руки. Ні, до інтелігентки не дотягує!

Наталя чекала: ось-ось він спитає: «Як ти?» Про все на світі йому розповість. За роки багато назбиралося…

Раптом мелодійно обізвався його мобільний телефон:

– Галочко! Слухаю тебе, Галочко! У мене все добре. Я все привезу, що ти просила, Галочко!

Володька підвівся й відійшов у бік, щоб музика не заважала розмовляти з дружиною. А може, ще чомусь.

– Галочко! Обов’язково буду в неділю. Не хвилюйся. Як ти себе почуваєш? Бідна голівка, чому вона в тебе болить? Я приїду, пожалію свою кицю… Що? В суботу? Треба бути в суботу? Я й забув, що нам на весілля до Паші. Галочко, буду, все зроблю, розіб’юся, а буду! Галочко!

Далі Наталя вже нічого не чула. Нащо вона тут сидить? Олів’є не бачила? Червоної риби?

Заклопотаний своєю Галочкою, Володька не помітив, як Наталя пішла до дверей. Жаль, троянди гарні на столі залишилися…

Зоя Шматок, газета «Деснянка»


Новини

Замовити зворотний дзвінок