Гортаючи протоколи пленумів Чернігівського РК КП(б)У 1937-41 років

Гортаючи протоколи пленумів Чернігівського РК КП(б)У 1937-41 років

Дата: 2020-05-07 | Категорiя: Цікаво

Правду кажучи, читати ці документи дуже й дуже нудно. Такою дрімучою канцелярщиною віє, що навіть «пил віків» від паперу, на якому вони видрукувані, не так ріже носа. Суцільні штампи, загальщина, слухали-постановили, зобов’язали і т. д. і т. п. в такому ж дусі. Чого варті лише теми питань, які розглядають. «Про хід виконання постанови ЦК ВКП(б) у зв’язку з випуском «Короткого курсу історії ВКП(б)», «Про стан агітації та пропаганди в районі», «Про стан підготовки до виборів у місцеві Ради депутатів трудящих», стосовно економічної діяльності колгоспів тощо. Це нецікаво читати як тоді було, так і наразі. Привертають увагу так звані «біжучі справи» – про надзвичайні ситуації, недоліки, особові справи. Ось їх ми і розглянемо.

 

Будівництво аеродромів у Півцях та Малійках: не забувати про лопату!

 

6 листопада 1940 року наказом Наркома оборони СРСР і Директивою Генштабу Робітничо-селянської Червоної армії від 16 листопада цього ж року відбувається формування військової авіаційної школи пілотів (ЧВАШП). Місце дислокації – Чернігів. 1 січня 1941 року училище повністю укомплектовано постійним складом. Залишається невирішеним питання летовища. Його наразі нема, відповідно треба будувати.

 

А це вже турбота місцевої влади. Якої? Обласної? Ні. Районної, адже місце визначили «наверху»: це будуть Півці, і байдуже, що доведеться перерізати важливу дорогу з Чернігова через Полуботки, Халявин і Роїще на Гомель – нову прокладемо, і Малійки – як запасний аеродром.

 

Сказано – зроблено. Директива спущена, за роботу! Бюро Чернігівського райкому партії на своє­му засіданні 24 квітня 1941 року розглядає це питання в трьох «особливих папках». «Про забезпечення в 1941 році аеродромного будівництва №223 і №260 робітниками з підводами». Так розпорядився обком партії і облвиконком, а будувати районними силами. Наказ прийняти до неухильного керівництва до виконання. Крапка.

 

В «особливих папках» у постановчій частині читаємо: зобов’язати голів сільвиконкомів і голів колгоспів в Кувечичах, Дов­жику, Мохнатині, Рудці, Новому Білоусі, Юр’ївці, Котах, Півцях, Полуботках, Янівці (нині – Іванівка), Количівці, Анисові, Бобровиці, Лукашівці, Шестовиці, Киїнці, Сядричах поставити в розпоряд­ження начальника будівництва робітників з підводою з 18 квітня до 1 листопада 1941 року в порядку платної працеповинності. Встановити, що на кожній підводі має бути в обов’язковому порядку лопата!

 

І справді, яке там будівництво. Просто потрібно розрівняти чималу територію. Злітно-посадкова смуга тоді була одна – ґрунтова. Бетоновану у Півцях збудували вже після війни – в листопаді 1953 року. Інструментарій один – лопата, транспорт – підвода.

 

Зрозуміло, що до кінця довести роботи не змогли, через два місяці розпочалася війна, хоча весь льотний склад щойно створеного училища встиг освоїти літак І-15біс...

 

Про землянки в Чернігові по вулиці Муринсона

 

А ось протокол №14 із засідання бюро Чернігівського міськкому КП(б)У від 14 вересня 1937 року. Четверте питання порядку денного розглянули швидко. Доповідна записка начальника обласної міліції тов. Шалигіна повідомляє, а бюро міськкому партії відмічає про неприпустимість будування землянок на території міста без відома і дозволу міськради. Запропонувати міськраді припинити таке самовільне будування, незважаючи на те, що там мешкають кустарі, і в найкоротші терміни вжити заходів про переселення цих мешканців в інші квартири.

 

Як здорово! Так швидко квартири в місті дадуть усій цій Нахалівці? Сумнівно. Одне діло розпорядження давати, інше – виконувати, особливо коли матеріальної частини нема. Район землянок і нині існує, живуть там люди в рівчаках за залізничним полком, це район автовокзалу №2 на Муринсона (нині це вулиця Воскресенська). Правда, вже не в землянках.

 

«Товариш Дев’ять, скажіть, з ким ви випивали?»

 

У газеті «Червоний прапор» під заголовком «Ліквідувати неподобства в колгоспі «8 Березня» (с. Петрушин) було вміщено статтю, в якій ішлося про стан справ у цьому господарстві під час збирання врожаю. Допущено величезні втрати, колгоспники на роботу виходять неорганізовано, а товариш Дев’ять як голова колгоспу нічого не робить, не організовує людей на трудовий подвиг. Навіть зібране зерно ячменю в кількості 300 центнерів уже в коморі зіпсувалось. Чому така ситуація в колгоспі? Бо голова постійно пиячить.

 

Заслухали на бюро і самого голову. Він зізнався, що цілком винен у тому, що не поставив як треба роботу в господарстві, але в той же час відмітив, що перед початком збиральної кампанії заявляв на засіданні бюро про те, що колгоспу потрібна допомога в робочих руках і сільськогосподарських машинах. Головує він уже три роки, але саме цьогоріч ніхто не подав руки допомоги.

 

Ніякої вини. Самі винуваті. Ну, звісно, посипалися на засіданні бюро запитання, проте вже не про зернозаготівлі, а про... пиятику.

 

– Товариш Дев’ять, скажіть, з ким ви випивали?

 

– Ні з ким. Буває інколи, що дома можу випити.

 

– Скажіть, товаришу Дев’ять, чому ви 24 серпня 1936 року з’явилися на засідання правління колгоспу п’яним?

 

– Це не я був п’яний, п’яним був бригадир.

 

Каже Сербіченко: «Товариш Дев’ять допустив пряме шкідництво, довівши колгосп до дезорганізації, допустивши під час збирання врожаю великих втрат, зв’язався з чуждим елементом (мається на увазі якийсь С.М.Сердюк з Роїща), систематично пиячить. Чи зможе після всього цього залишатися кандидатом у члени партії? По-моєму, неможливо, бо він вже остаточно розклавсь». І запропонував виключити з кандидатів ВКП(б) та притягти до судової відповідальності.

 

– Ну як так! Це правління колгоспу в цілому, – парторг йому, – як голові, не допомагали, вставляли палки в колеса. Він до цього 10 років був головою сільради, з самого 1919 року працює на керівних посадах, ніколи не відпочивав і рішення виключити його з кандидатів партії буде неправильним.

 

Ну і що постановило бюро райкому? Після преамбули довгого переліку недоліків у роботі товариша Дев’ять і його морального обличчя, засудивши ці недоліки, в партії... залишити, винісши сувору догану з попередженням із занесенням в особисту справу. От і все покарання. Цінний кадр.

 

Завмаг Синиця самопостачав себе... горілкою і велосипедом

 

Це вже інший випадок із засідання бюро Чернігівського райкому партії від 7 травня 1939 року. Питання не дуже важливе, бо стоя­ло 16-м у переліку. Розбирали розтрату державних грошей кандидатом партії Іваном Петровичем Синицею. Доповідала прокурорка району т. Колотілова. Товариш Синиця під час своєї роботи на посаді зава (він же продавець) Янівського (нині Іванівка) сільмагу розтратив грошей та товару на суму 3636 карбованців. А щоб приховати скоєне, знищив фактуру на одержаний товар. Винним себе не визнає. Правда, на допиті у слідчого винним себе таки визнав. Цей товариш теж полюбляв добряче випити, пиятика носила систематичний характер. Прокурорка гнівно прохала виключити з кандидатів партії Синицю як такого, який дискредитує партію, віддати його до суду.

 

Синиця виправдовувався. Звісно, він не винен. І взагалі, недостача всього 153 карбованці, яку він відразу ж і погасив. Та що з нього взяти: він на посаді всього 2 місяці! Як виникла недостача, не пам’ятає. Чому не виявилося двох фактур (накладних) зі спиртозаводу на суму 2238 крб.63 коп., бо, бачте, він на заводі горілки не отримував. А коли наступного дня пішов туди перевірити, то виявилося, що таки... отримав горілку. З другою фактурою на цукерки на суму 945 карбованців така ж ситуація: не пам’ятає! А велосипеда взяв собі і їздить на ньому – так це тому, що зарплатні за два місяці ще не отримував. І взагалі, таке трапилось, бо на цій роботі він некомпетентний, він же тільки-но з Червоної армії демобілізувався.

 

Всього два місяці на роботі, а натворив... Згадали йому і те, що він, не заплативши ні копійки, привласнив собі пальто, забрав дві теплі куфайки для братів, черевики. І це на фоні систематичної пиятики. Казали люди, що, бувало, його з магазину п’яним виносили.

 

Попереджали, прохали схаменутися, не пити, не самопостачатися. Але все продовжувалося.

 

Резюме. Виключили з партії, віддали до суду? Бюро постановило просити обком партії затвердити їхнє рішення виключити товариша Синицю з кандидатів партії. А Чернігівській прокурорці Колотіловій протягом 2-3 днів розглянути про нього справу.

 

Було б дивно, якби і тут такого «кадра» покривали. Така нахабна поведінка. Красти, але так! Хоча не факт, що він опинився зрештою потерпілим. Ще ж обком розгляне, можливо, переведуть стрілки на спиртозавод та «конфетку». Хто його знає, інформації про це у мене нема.

 

Цензуру, виявляється, можна покращувати

 

Розглядали і таке питання на одному з засідань бюро райкому партії. Від 7 серпня 1938 року. Так і сформульовано: про покращання роботи цензури. Наведено цифри. В Чернігівському районі по колбудах і школах налічується 61 бібліотека і 37 крамниць. У них є 64887 книжок. Недопрацьовує райліт (читай «цензура»), де керівником товариш Сидоренко). Недостатньо уваги він приділив бібліотекам і не вилучив шкідливу літературу. Тут є ще один нюанс: у райліта нема свого приміщення, внаслідок чого шафа з вилученою шкідливою літературою стоїть у коридорі. Бери – хто хоче.

 

Які висновки? Виділити окрему кімнату, ще раз перевірити всі бібліотеки та крамниці. Тобто пожвавити-поліпшити. І вилучити.

 

Віталій АДРУГ, газета «Деснянка»


Статистика захворювань на COVID-19 по Україні

Останнє оновлення даних:
2020-09-20 23:16:01.913

  • Всього випадків: 175,678
  • Активні: 94,609
  • Всього смертей: 3,557
  • Нових смертей: 41
  • Всього одужали: 77,512

Замовити зворотний дзвінок