Дорослі не впоралися

Дорослі не впоралися

Дата: 2020-06-01 | Категорiя: Соціум

СЬОГОДНІШНЄ ДИТИНСТВО

 

Майже три роки тому в Україні розпочалась реформа зі складною назвою «деінституціалізація». За цим терміном, кажуть урядовці, ховаються фундаментальні зміни системи інтернатів, у яких нині перебувають до ста тисяч дітей по всій Україні. При цьому 92 відсотки з них мають родину, і лише 8 відсотків дітей в інтернатах – сироти. Ця реформа не про закриття інтернатів, як часто трактують. Не про економію коштів, не про те, що завтра діти опиняться на вулиці. Поки не буде сприятливих умов для дитини в її рідній сім’ї, ніхто не забере її з інтернату. Втім пандемія, спричинена через коронавірусну хворобу, внесла свої корективи і враз «виселила» всіх…

 

Вихованці інтернатів удома

 

В офісі уповноваженого Президента України з прав дитини повідомили, що за даними 2019 року в інтернатних закладах системи освіти перебувало понад 92 тисячі дітей. З них 37 тисяч не ночували в закладах – вони щодня поверталися додому в родини. Усі інші діти, які не є сиротами, ночували в закладах  протягом тижня, а на вихідні поверталися до батьків.

В умовах карантину в родини повернулися навіть ті діти, які перебували  на цілодобовому утриманні. Через заходи, пов’язані з запобіганням поширенню коронавірусної інфекції в Україні, відповідні служби не змогли завчасно перевірити спроможність кожної сім’ї, забезпечити потреби та безпеку дітей. Саме тому проблемні ситуації виявляються уже постфактум.

На Чернігівщині проживає 970 дітей, які цілодобово перебували в інтернатних закладах до запровадження карантину. Їх усіх тимчасово повернули в сім’ї. Згодом перевірка показала, що 174 родини, а це 356 дітей, перебувають нині у складних життєвих обставинах. Про це повідомила заступниця голови облдержадміністрації Наталія Романова. За словами заступниці начальника служби у справах дітей Чернігівської ОДА Юлії Олифіренко, під час карантину через неналежні умови проживання до інтернатів повернули 21 дитину, двох – до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, одну дитину – до сім’ї патронатних вихователів. До слова, в області діє 12 таких родин, які прихистили 40 діток.

Щодо сімейних форм виховання, то на Чернігівщині діють 29 дитячих будинків сімейного типу та 186 прийомних сімей, в яких проживає 511 хлопчиків і дівчаток. У сім’ях опікунів та піклувальників перебуває 1331 дитина. Загалом, сімейними формами виховання охоплено 92,5 % дітей цієї категорії.

 

Національна стратегія

 

Відповідно до Національної стратегії, вже у 2026 році дітей в інституціях має бути менше 0,5% від загальної кількості (натепер – 1,5%). А ті діти, хто за різних причин все ж залишаться в інституціях, а не в сім’ях, житимуть у невеликих установах в умовах, максимально наближених до сімейних, – до 10 осіб в одному будинку. Як наголошують у Міністерстві соцполітики, безліч досліджень свідчать про шкідливість інтернатів для психічного та інтелектуального розвитку. Особливо, якщо йдеться про маленьких дітей – інтернатні заклади наносять невиправну шкоду їхньому мозку.

Тож у кожній громаді мають з’явитися і діяти доступні та якісні послуги для сімей з дітьми. Мова про так званий ринок послуг, не менше 50 відсотків з яких надаватимуть професійні громадські організації.

Перший етап реалізації стратегії передбачає – кожен регіон оцінює свою мережу інтернатних закладів, з’ясовує, які діти до них потрапляють та чому, які є соціальні послуги. Далі – готують власний план реформування.

У нашій області діють 16 шкіл-інтернатів, три центри соціально-психологічної реабілітації дітей, один дитячий будинок та будинок дитини «Надія».

У нинішньому навчальному році у 134 школах налічувалося 323 класи з інклюзивним навчанням, де вчилися 407 дітей з особливими потребами. Завдяки цьому скоротилася кількість вихованців – дітей з особливими потребами в інтернатах. Перший результат реформи на Чернігівщині – рішення депутатського корпусу обласної ради щодо припинення діяльності Батуринської спеціальної школи-інтернату.

 

Сумнівна перспектива

 

Під час онлайн інтерв’ю з провідною експерткою у сфері дитинства, заслуженим працівником соціальної сфери України, кандидатом політичних наук Людмилою Волинець було озвучено ключові проблеми у сфері забезпечення та захисту прав дитини в країні: декларації влади та реалії сьогодення. Про роль органів місцевого самоврядування у забезпеченні та захисті прав дитини, хто в цьому винний і що робити далі, а також про місію журналістів, особливо на регіональному рівні, у висвітленні теми дитинства.

–  Одна з останніх проблем, яку піднімали медіа, –  про 42 тисячі дітей, котрі під час карантину були повернуті з інтернатів у родини без перевірки спроможності цих сімей. Серед інших тем – сурогатне материнство; діти, які постраждали внаслідок збройного конфлікту; деінституалізація дітей; судові рішення «за» і «проти» дітей; децентралізація влади і захист дітей; усиновлення, влаштування дітей у сімейні форми; використання немовлят у сценах насильства  під час зйомок фільму «ДАУ.Деградація», – наголошує експертка Людмила Волинець. – У всіх цих питаннях засоби масової інформації намагаються вплинути на ситуацію, звертають увагу суспільства. І це тільки ті теми, які висвітлювалися упродовж останніх двох місяців. На жаль, проблем існує набагато більше.

Приміром, ситуація щодо повернення дітей з прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу до інтернатів. Щодо кількості, то її в реальному житті перебільшено. Статистику Міністерство соцполітики чомусь не оприлюднює. Офіційні державні дані спеціально отримала для он-лайн включення Людмила Волинець:

– Упродовж 2019 року з прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу до інтернатних закладів було влаштовано 47 дітей по всій Україні. Щоб розуміти обсяги, в дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях виховується майже 14 тисяч діток. За рік з цих сімей близько 2 тисяч дітей вибуває, з різних причин, але насамперед через досягнення певного віку. Чому було вилучено 47 вище згаданих дітей? Не склалися стосунки з дорослими, неналежне виконання прийомними батьками своїх повноважень, а також за станом здоров’я вихованців. На превеликий жаль, у нас є випадки смерті дітей у прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу. Торік померло шестеро, і відомо, що не тільки через хвороби… Турбує також проблема влаштування дітей до притулків, центрів соціально-психологічної реабілітації після проживання у прийомних сім’ях. Таких дітей  – 130. Це тимчасове відселення, основна причина якого – немає взаєморозуміння. Я би сказала, що всі ці випадки треба пояснювати не через призму складності з дитиною, а через те, що дорослі не впоралися з тією нелегкою функцією, яку вони взяли на себе.

На невеличкі дитячі установи, які покликані Національною стратегією, пані Людмила поки не покладає великої надії, усе через проблемне законодавство.

– Я не дуже вірю у перспективу розвитку малих групових будинків (закладів, що максимально наближені до сімейних, призначені для проживання дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та інших категорій), – зазначає експертка у сфері дитинства. – Справа в тому, що гроші на їх будівництво виділяє держава, а утримуватися вони мають за кошти місцевого бюджету. До того ж в такому закладі мають перебувати діти саме з цієї території. Навіть через те, що держава дає кошти на створення малих групових будинків, великого попиту на таку форму закладів у країні немає, так як законодавчо це питання не врегульовано.

 

Громади – без власних соцслужб

 

За словами Людмили Волинець, наразі в Україні діють майже тисяча об’єднаних територіальних громад, з яких тільки 20 відсотків створили власну службу і перебрали на себе повноваження захисту прав дитини. Інші 80 відсотків – просто не бачать цієї проблеми. За інформацією, що була озвучена під час наради, присвяченої реформуванню системи догляду та виховання дітей, наразі на Чернігівщині з 50 ОТГ тільки у 30-ти діють служби у справах дітей.

– На це є свої причини, – коментує Людмила Волинець. – На мій погляд, недопрацьовує український уряд і Міністерство соціальної політики,  і як наслідок – об’єднані територіальні громади не поспішають брати на себе повноваження органу опіки і піклування, тобто компетенцію щодо вирішення  питань дітей. Більшість ОТГ  хотіли би спрямовувати свої сили на позитив, створювати так зване свято для свого електорату: заасфальтувати дороги, ще щось відновити... А перебирати на себе репресивні функції щодо, приміром, батьків, що пиячать, чи запропонувати їм роботу – не бажають. З іншого боку – життя рано чи пізно примусить всі об’єднані територіальні громади виконувати прямий захист дитини, забезпечувати для неї всі умови.

Проблемним питанням у нашій області наразі залишається й нестача фахівців із соціальної роботи: їх на Чернігівщині всього 154 при потребі у півтисячі(!). Під час карантину вони працюють у посиленому режимі.

– Пандемія вкотре нагадала нам про важливість координації роботи між освітніми, соціальними та медичними структурами задля належного захисту прав та інтересів дітей, – зазначив під час нещодавньої робочої поїздки до нашої області уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба. За його словами, оскільки невідомо, наскільки затягнеться карантин, потрібно передбачити його наслідки для потребуючих допомоги родин. Якщо завчасно не подбати про цих дітей та їхні сім’ї, для чого уряд має розробити механізм забезпечення їх предметами першої потреби, таких дітей може побільшати в рази.

За час карантину завдяки владі та підприємцям більше 200 дітей Чернігівщини та їхні родини отримали допомогу. В обласному центрі малозахищені та багатодітні сім’ї радіють волонтерській підтримці – продуктовим наборам, які збирають активісти завдяки небайдужим жителям. Щоб хоч якось зробити радіснішим сьогоднішнє дитинство…

 

Лариса ГАЛЕТА, газета «Деснянка»

 

Висловлюємо вдячність Українському кризовому медіа-центру за організацію онлайн інтерв’ю з Людмилою Волинець


Статистика захворювань на COVID-19 по Україні

Останнє оновлення даних:
2020-09-30 20:26:02.115

  • Всього випадків: 208,959
  • Активні: 112,470
  • Всього смертей: 4,129
  • Нових смертей: 64
  • Всього одужали: 92,360

Замовити зворотний дзвінок