Карантинна колекція, різьблені двері й риболовля на колесах

Карантинна колекція, різьблені двері й риболовля на колесах

Дата: 2020-09-03 | Категорiя: Соціум

Для будь-якої людини – карантинні обмеження через пандемію коронавірусної хвороби, самоізоляція та, якщо сталося, інфікування Covid-19, – виклик, боротьба, перемога чи поразка. Для людей з інвалідністю – це небезпека подвійна. І добре, каже Дмитро Соболєв – голова громадської організації «Інтеграція» Центру медико-соціальної і фізичної реабілітації людей з інвалідністю, директор комунального підприємства «Надія» Чернігівської обласної ради, – що з початку карантину не зафіксовано жодного випадку інфікування коронавірусної хвороби серед членів їхньої організації чи відвідувачів закладу.

 

Це не тому, що люди на візках сидять вдома, як мовиться, у чотирьох стінах. Вони продовжують жити активним суспільним життям. Допомагають будуватися реабілітаційному центру, поспішають на тренування та творчі заняття. Роблять те, що дає їм неймовірну силу не падати духом, що дарує позитивні емоції, спілкування з друзями. У реабілітаційному центрі та під час різного роду спортивних змагань на виїзді дотримуються усіх карантинних правил. Для них надважливе – власне здоров’я і тих, хто завжди поряд.

 Дмитро Соболєв



Із Тризубом і символом незламності

 

Про Центр медико-соціальної і фізичної реабілітації людей з інвалідністю в Чернігові, де люди встають з візка, ми писали торік. Як Дмитро Соболєв з другом, кримським татарином Джихангіром Насурлаєвим (у 2014 році, коли у нас забрали Крим, він переїхав у Чернігів) створили громадську організацію, а згодом і реабілітаційний центр. Приміщення від місцевої влади отримали в жалюгідному стані, зовсім непристосоване для ведення будь-якої діяльності. Колись у ньому була житлово-експлуатаційна контора, а потім будівля просто занепадала. Тріснуті батареї, старезний котел, стіни їли грибок і пліснява, на голову крапала вода, а вікна трималися, як кажуть, на чесному слові. Тоді ніхто не вірив, що силами однієї організації, яку очолюють люди на візку, можна буде зробити комплексний реабілітаційний центр.

 

Та вони взяли і зробили, об’єднавши зусилля заради єдиної мети. Допомагали членам «Інтеграції» рідні, друзі, знайомі, небайдужі містяни й окремі організації. Багато лягло на плечі самих активістів. Хлопці у візках самотужки огорожу ставили, траншеї копали, цеглу клали! Замінили електропроводку, послали підлогу без порогів, встановили з три десятки радіаторів, металопластикові вікна, новенький котел, що працює на дровах. Такий будинок, 265 «квадратів», опалювати газом занадто дорого.

 

Тепер відвідувачі в бочу грають (у гру з набором шкіряних м’ячів), тренуються на орбітреках, працюють зі штангою. Для цього обладнали дві спортивні зали, є кімната для лікувальної фізкультури, кабінет для масажу.

 

Рік тому, Дмитро Соболєв ділився планами на майбутнє. Казав, що хочуть добудувати ще одну кімнату для проживання людей з районів області (наразі тут можуть перебувати на реабілітації по 2-3 тижні 4 особи одночасно, буде – 8). У центрі можна переночувати, зварити собі їсти, помитися.

 

– Роботи ще тривають, але це не тільки додаткова кімната, а й кухня з їдальнею. Чимала прибудова до основної будівлі, з окремим входом, пандусом і нашою гордістю – різьбленими дверима ручної роботи за старовинним рецептом покриття, – відзначає Дмитро Соболєв. – Виготовляли десь пів року наші волонтери, майстри фігурної різьби по дереву Сергій Криволан та Ігор Мотяш.

 

Двері масивні, добротні. Із сос­ни, 2 м на 1,2 м. Із двох частин. Оздоблення – із липи. Ця деревина піддається всім видам різьблення. Однорідна за структурою волокон, м’яка, однаково добре ріжеться уздовж і поперек, піддається обробці практично будь-яким способом.

 

У центрі майстри зобразили український національний герб – Тризуб, над ним – назва громадської організації – «Інтеграція», з обох боків – мечі – символ незламності і сили духу, пояснює Дмит­ро Соболєв. Ці ексклюзивні двері умільці покрили вже трьома шарами.

 

– Спочатку брали живицю, розтоплювали її з воском та скипидаром, – розповідає очільник «Інтеграції». – Це такий старовинний рецепт. Покривали утвореним розчином фасадну частину. Певний час двері висихали на сонці. Повторили ще раз. Далі брали живицю та дерев’яну тирсу і замазували мікротріщинки на полотні. Для того, щоб не потрапляла волога, двері не гнили і служили нам довго. Просихали після цього етапу десь два місяці. Останній штрих, що лишився, – покриття водостійким лаком, і можна ставити дверну ручку.

 

Богдан Хмельницький із військом і дід Панас – із паперу

 

Громадська організація «Інтеграція» практикує чи не всі види ручної роботи. Прагнуть розвивати все це й далі. Адже людям на візку притаманні посидючість та стресостійкість. А це, як вважає Дмитро Соболєв, найголовніше у такій діяльності. Якщо в людини з інвалідністю виходить майструвати, є здібності і бажання, це ремесло може стати справою усього життя.

 

– Таким чином хлопці і дівчата себе реалізовують. А різьба – це взагалі дуже цікаво, до речі, ми плануємо незабаром придбати відповідні інструменти та пристрої для навчання різьбленню наших членів організації, – додає керівник і знайомить з майстром пап’є-маше Андрієм Зайченком.

 

Виявляється, цей талановитий чернігівець кілька років тому в реа­білітаційному центрі писав картини. На волонтерських засадах. За освітою він далеко не художник, а токар, багато років працював елект­риком. Хист до творчості у ньому розгледів Дмитро Соболєв і запропонував роботу майстра виробничого навчання комунального підприємства «Надія», яке очолює. Так, другий рік поспіль Андрій Зайченко завдяки техніці пап’є-маше, творчій діяльності, провадить цілісну реабілітацію людей з інвалідністю. Під час карантину разом зі своїми учнями створили цілу колекцію козаків на чолі з легендарним гетьманом Богданом Хмельницьким. З відважними воїнами – скульптура харизматичного українського діда Панаса на возі, який їде з ярмарку чи на ярмарок, з собою везе мішок борошна, бочку з пивом, городину… У вересні цю колекцію презентуватимуть під час виставки, приуроченої до Дня українського козацтва і свята Покрови, в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Ґалаґана. Також буде представлення в Літературно-меморіальному музеї-заповіднику імені Михайла Коцюбинського та в обласній раді, у день однієї з сесій. Якщо хтось забажає придбати скульптури з колекції, – цьому в центрі будуть тільки раді. Завдяки вирученим від продажу коштам для людей з інвалідністю відкриються нові творчі можливості.

 

Серед завзятих створювачів колекції козаків, окрім звісно ж майстра Андрія Зайченка, – Дмитро Бруй, Юрій Курят, Володимир Шкуліпа, Юлія Ментей, Ольга Йовенко та багато інших здібних особистостей.

                              Андрій Зайченко

 

– Техніку я придумав сам, експе­риментував. Ми додаємо до розмоченого паперу клей та гіпсову суміш, – каже Андрій Зайченко. – Спочатку працювали з простими речами, а це вже серйозно взялися за створення цілої колекції. Чому саме тема українського козацтва? Це унікальне явище в історії України, тому що, у порівнянні з подібними формуваннями інших народів, українські козаки були не тільки охоронцями державних кордонів, але й основною силою, яка забезпечувала перемогу у визвольній боротьбі українців за свободу, віру та відновлення національної державності.

 

– Чернігівщина – край козацької слави! Тож таким чином ми вирішили популяризувати це, – додає Дмитро Соболєв. – Усе розпочалося з дитячого театрального аматорського фестивалю пам’яті Олександра Норова у 2018 році. «Інтеграція» була співорганізатором заходу. Головний приз масштабного дійства – скульптура козака – перша робота людей з інвалідністю, членів нашої громадської організації. Цей унікальний витвір мистецтва переможці повезли до Білорусі. А потім Андрій відреставрував скульптуру Івана Сірка, і пішло-поїхало…

 

Папір для колекції учні приносять з дому, а також допомагають небайдужі, волонтери. Це старі газети чи журнали, картонні коробки. Все це вихованці рвуть вручну на маленькі шматочки. Заливають водою у спеціальній посудині. Годин три-чотири переминають. Для скульптури створюють каркас із металевої проволоки, роблять підставку. Коли паперова «каша» готова – додають клей і гіпсову суміш та накладають шарами на каркас. Висихає скульптура на печі, яку спеціально зробили в центрі. Найяскравіший етап – фарбувати виріб, для цього використовують спеціальну фарбу, на водній основі. Взагалі, на виготовлення однієї скульптури йде до трьох тижнів. Одночасно виготовляють кілька робіт.

 

– Ми раніше працювали з туалетним папером, але це для нас надто дорого. Спробували інші види паперу, до речі, ось з картону взялися виготовляти пробну серію – 8 ключниць, на продаж, – додає майстер. – Також робимо ексклюзивні картини, інші речі для кухні. У перспективі хочемо виготовляти садові скульптури. Легкі, за унікальною технологією. Це вже вищий рівень.

 

За майже два роки Андрій Зайченко навчив техніці пап’є-маше два десятки людей. Всі вони тепер не уявляють свого життя без творчості.

 

Ловись, рибко!

 

Окрім колективних занять з пап’є-маше чи злагодженої праці у зведенні прибудови, люди з інвалідністю ще й постійно займаються спортом. І беруть участь у змаганнях. Нещодавно їздили до Шостки Сумської області, де за кубок Івана Кожедуба змагалися параспорт­смени з усієї України. Чернігівці вибороли загальнокомандне друге місце, а також на рахунку «Інтеграції» – одне «золото», два «срібла і дві «бронзи»!

 

– До того ж ми організували на Чернігівщині перший всеукраїнський злет, участь у «Риболовлі на колесах» брали чотири області – Київська, Житомирська, Сумська й наша, – відзначає Дмитро Соболєв. – На озері в Товстолісі Чернігівського району змагалися 25 учасників, були й на візках. Перше місце виборола «Інтеграція», ми спіймали на вудки три осетри. Команда з Житомира посіла друге місце, трофей учасниці – короп завважки 4 кг 400 г. Третя сходинка – за киянами. Після змагань і нагороджень варили з трофеїв юшку та смажили рибу на вогнищі. Трохи раніше «Риболовлю на колесах» ми влаштовували на рівні області. У змаганнях брали участь як члени «Інтеграції», так і мешканці геріатричного пансіонату, люди з інвалідністю. Юшка з линів була смачнюща. Всі лишилися задоволеними! Карантин для нас – не перепона.

 

Принагідно зазначимо, Дмитра Соболєва було нагороджено почесною нагородою Українського парламенту. Опікуватися долями людей, що мають проблеми із опорно-руховою системою, створення справжнього осередку надання комплексної медико-соціальної і фізичної реабілітації, підтримка й допомога усім, хто цього потребує, – вже багато років спосіб життя Дмитра. Він, як і багато його друзів та знайомих, пересувається на візку.

 

Лариса ГАЛЕТА, газета «Деснянка»

Фото авторки та з архіву «Інтеграції»


Статистика захворювань на COVID-19 по Україні

Останнє оновлення даних:
2020-09-30 20:26:02.115

  • Всього випадків: 208,959
  • Активні: 112,470
  • Всього смертей: 4,129
  • Нових смертей: 64
  • Всього одужали: 92,360

Замовити зворотний дзвінок