«Беремицьке» – це Асканія-Нова на теренах Чернігівщини

«Беремицьке» – це Асканія-Нова на теренах Чернігівщини

Дата: 2019-10-24 | Категорiя: Соціум

19 жовтня парк природи «Беремицьке», який розташований в кількох кілометрах від Остра Козелецького району, приймав міжнародну наукову конференцію, тема якої «Прадавній тур: минуле та сучасне».

Це продовження виставки з такою ж назвою, яку днем раніше відкрили в Києві в Палаці дітей та юнацтва. Вона триватиме до 12 грудня. На виставці представлені археологічні експонати тура як дольодовикового, так і післяльодовикового періодів. А організаторами виставки виступили німецький селекціонер Вальтер Фріш, який у 1981 році одним з перших у світі почав використовувати турів для збереження природного різноманіття ландшафтів, і БО «Благодійний фонд «Беремицьке Біосфера». До речі, Вальтер Фріш – автор поки що єдиної всеосяжної ілюст­рованої книги «Тур – прадавній бик» (нім. Der Auerochs). Її в російському перекладі можна було придбати на рецепшені конференції.

Але спочатку кілька слів про сам парк природи «Беремицьке». Розташований він на лівому березі Десни якраз навпроти регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», що на правому березі. Створений нещодавно, а відкритий для відвідувачів 13 жовтня 2017 року. Площа – близько 500 гектарів. Ще півтора року тому тут майже нічого не було, а нині структура солідно розбудована, за світовими стандартами. Парк динамічно розвивається і стрімко поповнюється експонатами флори та фау­ни з доісторичних часів. Мета – збереження та вивчення унікальних природних комплексів Чернігівського Придесення і їх використання в оздоровчих, рекреаційних, наукових, просвітницьких та інших цілях. Створення такого парку засноване на ревайлдінгу, природоохоронній ідеології, яка базується на принципах відновлення екосистем завдяки поетапному поверненню диких тварин у місця їх природного ареалу.

Сьогодні тут уже можна зустріти тарпаноподібних коників різних видів, туроподібних биків, європейських косуль, оленів, зайців, лисиць, різноманітних пташок. Невдовзі тут будуть жити лосі і зубри. А також тури, унікальний живий експонат якого для розведення цього виду в Україні обіцяв надати селекціонер-практик Вальтер Фріш.

Природоохоронний об’єкт «Беремицьке» взаємодіє в рамках реа­лізації проєктів низки європейських фондів та національних парків. Зокрема входить до мережі Rewilding Europe. Партнери – угорський національний парк Хортобадь, Росточанський національний парк (Польща) тощо.

Але повернімося до конференції. Після вступного слова і привітань доктор біологічних наук, професор, академік Лісівничої академії наук України, співробітниця Національного університету біоресурсів і природокористування України Олена Колесніченко подарувала для розведення саджанці гінкго білоба – одного з найдревніших видів дерев на планеті. А далі – слово Вальтеру Фрішу:

– За фахом я не науковець, не біолог і не зоолог. За освітою архітектор, але, між іншим, близько 40 років мав справу з сільським господарством. Змалечку любив природу, дитячі роки про­йшли в сільській місцевості. Близько познайомився з розведенням корів. Звідтоді мене ця тема не залишає. І сьогодні хочу поділитися досвідом відновлення популяції тура, колись винищеної людиною тварини.

І поринув Вальтер Фріш в історію. Офіційно зафіксовано смерть останнього тура 1627 року. В Польщі є навіть присвячений цьому пам’ятник. І ця дата є визнаною в усьому світі. Проте траплялися пізніші свідчення про живих турів, наприклад, у районі міста Кузнецьк, що наукою не підтверд­жено.

Ареал розповсюдження турів – уся Європа, окрім Скандинавії, Близький Схід аж включно до східних районів Індії, північ Африки. Сьогодні існує близько 400 видів тварин, які беруть початок від тура. Основна характеристика виду – розлогі роги. І на базі тих видів, які максимально зберегли риси тура, брати Геки в 80-х роках минулого століття приступили до відновлення породи. В результаті селекції вийшла корова з типовими туровими рогами.

Останній проєкт Вальтера Фріша реалізований в Угорщині. Там залишили одного бика і вже вісім років він є там племінним. А щодо «Беремицького» – це повернення тура в Східну Європу. Проєкт «Тур» він розпочав у 1980 році з 180 особин, а нині налічується вже кілька тисяч. Популяція має розширюватися і на теренах України. В перспективі – досягти Уралу.

А які згадки про тура в Україні маємо на сьогодні? Найкраще про це може сказати відомий український археолог і археозоолог, кандидат історичних наук, співробітник Інституту археології НАНУ Олег Журавльов. На що він безапеляційно заявив:

– До археозоологів ніякі матеріали, які б підтверджували присутність турів на теренах України, не дійшли. Їх нема. Документальні ж свідчення є. Наприклад, з літопису про Володимира Мономаха є засторога, що полювати на тура вкрай небезпечно. Тур кидав вершника разом з конем. Але поступово їх одомашнили. Чому їх, а не, скажімо, зубрів? Ріст тура 1,5 метра, а зубр більше двох виростає. Проблемно мати справу з такими велетнями. І справді, ще в ХVІІ столітті вони були. Навіть в Мангупі (Крим) про це розповідають скальні малюнки.

Олег Журавльов знає, що каже, адже він археолог, який 30 років вів розкопки в Ольвії, цій грецькій колонії ІV-V ст. до н.е. Слідчий історії, як називали таких людей, знаходив кістки левів, леопардів, а от турів – ні. Але це не значить, що їх на території Украї­ни не було.

Слово взяв і керівник проєктів фонду «Беремицьке Біосфера» Антон Неліп, який розказав про підсумки перших років реалізації rewilding – проєкту «Парк природи «Беремицьке»:

– Цей проєкт – повернути природний вигляд місцевості, відтворити весь ланцюг процесів у природі, включаючи світ флори і фауни. Нині у нас живе 27 коників, акліматизувалися лані, олені, косулі, яких уже десь 30 особин. 1,5-річний лось живе в загороді, бо не зміг сповна пристосуватися до життя в природі. Птахів уже 85 видів. У цьому році прилетіли чорні лелеки, заклали гніздо. А вони, як відомо, аби де не селяться. Нині чекаємо вже перших турів. Через кілька років розпочнемо розведення зубрів...

Наукова конференція – це, насамперед, і обмін досвідом. Олег Дьяков та Михайло Нестеренко ділилися вирішенням проблем і відновленням випасу в природних екосистемах дельти Дунаю. Напрям їхньої роботи подібний до «Беремицького». Вони активно заселяють заповідну територію викопними, рідкісними тваринами. Тарпани, кулани, водяний буйвол тощо. Співпрацюють з біосферним заповідником ім. Фальц-Фейна Асканією-Новою. Всі природні парки, варто завважити, йдуть шляхом всесвітньо відомого заповідника Херсонської області. Тепер і на Чернігівщині започатковано подібний.

На завершення дискусії Олег Дьяков підсумував:

– Ви ніколи не зміните світ бійками з реальністю. Щоб досягти змін, потрібно запропонувати нову модель, яка зробить існуючу модель застарілою.

По обіді частина учасників конференції залишилася на дискусійній локації, а інші, особливо студенти Київського університету біо­ресурсів, поринули у двогодинну екскурсію парком з відвіданням музею диких котів, загонів для коней, биків, овець, бортницької пасіки і переправилися через глибокі яруги підвісними (як у Карпатах!) містками, яких тут кілька. Туристична стежка теж екологічно чиста і природна, вона висипана дерев’яною щепою. Як завірив гід, регіональний менеджер з розвитку парку природи «Беремицьке» Ростислав Полушвайко, йти такою стежкою приємно і комфортно особливо у мокру погоду. До речі, екскурсія була насиченою.

Кава-чай на дорогу і – додому. Чудовий золотоосінній день не марно прожитий. Єднання з природою додає сил і поліпшує настрій. Так що, туристи, вперед! Тут для вас уже створені всі умови для змістовного відпочинку.

 

Віталій АДРУГ, газета «Деснянка»

Фото автора


Статистика захворювань на COVID-19 по Україні

Останнє оновлення даних:
2020-10-22 20:12:01.814

  • Всього випадків: 322,879
  • Активні: 181,938
  • Всього смертей: 6,043
  • Нових смертей: 116
  • Всього одужали: 134,898

Замовити зворотний дзвінок