На Чернігівщині втретє звучали «Lytavry»

На Чернігівщині втретє звучали «Lytavry»

Дата: 2019-10-31 | Категорiя: Культура

У жовтні в області відбувся ІІІ Міжнародний фестиваль інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Lytavry». У великих і невеличких містах та селищах регіону – Чернігові, Ніжині, Корюківці, Бахмачі, Острі (Козелецький р-н) і Седневі (Чернігівський р-н) виступили більше півсотні українських та закордонних письменників з десяти країн.

 

«Lytavry» будять українську культуру...

– Фестиваль «Lytavry» виник не просто як літературна туса чи масштабні читання. Ми заклали в нього просвітницьку ідею, – кажуть в оргкомітеті. – «Lytavry», як і давній козацький військово-музичний інструмент, будять українську культуру. Захід несе друковане і не тільки слово в сучасне культурне середовище, робить його модним, створює живий діалог читача та письменника. Перший фестиваль «Lytavry» відбувся у 2016-му завдяки громадській організації «Центр новітніх ініціатив та комунікацій» (Ніжин), навколо якої гуртуються активісти й культурні діячі регіону.

Сама ж ідея фестивалю належить письменниці Тетяні Винник, яка і очолила оргкомітет. Сучасні письменники, літературознавці, журналісти, перекладачі України та закордону виступають у школах, університетах, бібліотеках, музеях. Розповідають про творчість, свою та колег, спілкуються з аудиторією, дарують книжки. І головне – показують, що письменник і книжка це не щось недосяжне або відір­ване від життя. Це – поруч, наша культура і література не лише на сторінках підручників.

 

...та розширюють географію локацій

Цьогоріч у рамках фесту на Чернігівщині відлунала майже сотня просвітницьких заходів для школярів, студентів, дорослої публіки. Також оргкомітет випустив альманах з творами сучасних українських і закордонних авторів.

Перед чернігівськими підлітками виступала авторка молодіжних романів Анастасія Нікуліна. Діти були в захваті від такої зустрічі, адже у творах «Зграя», «Сіль для моря, або Білий кит» та фентезі «Завірюха» письменниця порушує близькі їм проблеми – вибору, першого кохання, зради, конфліктів з однолітками.

Також у Чернігові своєю творчістю ділилися Мар’яна Савка, Гульнара Абдулаєва, Ія Ківа, Ірина Баковецька, Альгерд Бахаревич, Юля Цімафєєва, Майя Таргамадзе, Наталя Трохим, Роберт Месхі та інші.

У Корюківці презентував свою збірку «Вірші з війни» письменник-доброволець Борис Гуменюк. Ще у міських навчальних закладах пройшли творчі зустрічі з Маріушем Кусіновим, Егіняном Лусіне, Анушаваном Месропяном, Казахецян Анагіт, Джураном Василем Трайста, Марією Морозенко, Анатолієм Кичинським та іншими майстрами слова.

У Бахмачі учасників «Литаврів-2019» привітав особисто міський голова Павло Шимко. У районній школі мистецтв імені Андрія Розумовського влаштували вітальну зустріч з письменниками. Там віце-президент Всегрецької Спілки письменників Папаконстантину Іліас разом з українською перекладачкою Оксаною Терещенко розповідали про грецьку поезію та творчі контакти українських і грецьких письменників. Також під час вступної зустрічі «Вітаємо у Бахмачі» своєю творчістю поділилися Галина Крук, Ліана Ланська, Валентина Громова, Іван Баран, Адам Семенчик та Ольга Батьковська.

Перед жителями селища Седнів та міста Остер виступали Елла Євтушенко, Богдан-Олег Горобчук, Оксана Гаджій, Оксана Данильчик, Міра Лукша, Анна Семенчик, Луція Дудзінська, Анатолій Шкуліпа й інші. Жителі цих населених пунктів були в захваті від щирих творчих зустрічей, адже подібні заходи, на жаль, здебільшого оминають селища і містечка. Проте «Литаври» щороку розширюють свою географію.

Насиченим та щедрим на зустрічі з творчими людьми був фестивальний день у Ніжині. У стінах Гоголівського вишу Василь Шкляр поділився секретами написання серії своїх історичних романів. А також розповів студентській аудиторії про екранізацію свого найвідомішого твору «Залишенець. Чорний ворон», який зовсім скоро з’явиться на великих екранах.

На базі двох десятків ніжинських локацій юні та дорослі містяни зустрілися з До Тхі Хоа Лі, Ларисою Ніцой, Оленою Осмоловською, Василем Теремком, Зіркою Мензатюк, Тетяною Серебрєнніковою, Зоєю Логвиненко, Галиною Ткачук, Іриною Цілик, Анваром Деркачем та іншими учасниками міжнародного культурно-мистецького заходу.

 

Враження учасників фестивалю

– Для мене фестиваль «Литаври» почався дуже динамічно, – каже сербська поетеса Іскра Пенева. Вона взяла участь у заходах у трьох містах. – Запросили одразу з дороги на інтерв’ю на чернігівське радіо. Потім було відкриття в Чернігівському молодіжному театрі, де через поезію та музику перетиналися культури десятка країн. Мене зачарувала дуже вдячна й уважна молода публіка у Ніжинському університеті та Седнівській школі. Дякую організаторам не лише за зустрічі, а й за дозвілля. Я буду пам’ятати шелест листя з чернігівського парку Дитинець, прогулянку з ароматом квітів та спецій Ніжином, повністю дерев’яну Георгіївську церкву в Седневі. Навіть нині на думці пісня «Седнівська осінь», з якою нас там зустрічали. Весь фест був надзвичайно активним!

 

– Завдяки заходу відкрив для себе Чернігівщину, – ділиться письменник із Закарпаття Олександр Гаврош. – Це дуже розмірений регіон, не такий швидкий, як наше Закарпаття. Після відкриття фестивалю у Чернігові милувався Десною і збагнув пафос «Зачарованої Десни» Довженка. Мав дві зустрічі з читачами в Ніжині. Спочатку на філологічному факультеті зі студентами та викладачами Ніжинського університету. Слухали мене уважно, було чимало запитань, що не може не радувати. Один хлопчина навіть знав про Карпатську Україну. У міській школі №9 дітей в актовому залі набилося стільки, що аж розмовляти було важко.Відео і фотографії про Івана Силу, персонажа моїх книг, їх зацікавили. Ще була творча зустріч у Седневі, де відбувається одна зі сцен мого роману «Донос». Три дні «Литаврів» достатньо, щоби скласти уяву про Північно-Східну Україну, регіон цікавий і попри все, український, бо цей національний струмінь тягнеться з глибин історії…

 

– Уже втретє я присутня на фестивалі, – каже поетеса, членкиня спілки письмеників В’єтнаму До ТхІ Хоа Лі. – Для мене – це велике щастя. Друзі-письменники з різних країн приймали мене, як рідну. Про нашу в’єтнамську мову вели розмову, що гарна і мелодійна. А ще, хвалили наше національне вбрання, яке називається «ат зай». Я дуже щаслива, що в’єтнамська звучала разом з іншими мовами на цьому святі слова.

 

– Цьогорічні «Литаври» вкотре показали, що дружба Грузії та України особлива, щира і безкорислива, – відгукується про фест грузинський поет Роберт Месхі. – Запрошення на літературний фестиваль для мене стало приємною несподіванкою. Це було проявом великої уваги до моєї поезії в прекрасних перекладах Наталії Трохим, яка вже кілька років популяризує грузинську літературу в Україні. Радію, що грузинсько-українські літературні зв’язки останнім часом активізувалися, і це безумовна заслуга тих літературних, культурних зустрічей і фестивалів, які періодично проводяться в Україні і Грузії.

 

– Фест видався дивовижним, бо зазвучав понад десятьма мовами світу! – каже київська письменниця Жанна Куява. – Роботу організатори провели колосальну, адже кожен прочитаний наживо автором твір, – чи то грузинською, чи то польською, чи білоруською або й в’єтнамською мовами – був одразу представлений публіці в українському перекладі. Це справляло незабутнє враження. Чернігівці й гості фестивалю змогли пірнути в багатомовний вир поезії, почути її мелодику й звучання, віднайти схожості й відмінності з рідною українською. А ще – поспілкуватися з іноземними та українськими авторами, порозпитувати про найцікавіше, – така нагода випадає доволі нечасто. Як і спілкування між собою самих авторів, що з’їхалися звідусіль.

 

– Це – мої другі «Литаври», перші були в 2017-му, – розповідає письменниця Роксолана Сьома. – І вдруге я повернулася з Чернігівщини до Києва з повними кишенями світлих емоцій. Два дні зустрічей з читачами і, що найцінніше, – з колегами, причому, з різних країн! Треба зізнатися, особисто мені не вистачає майданчиків для спілкування з людьми, які знаються на літературі і творять її. Саме на «Литаврах» ми мали нагоду посидіти й поспілкуватися в тісному колі, послухати одне одного. Я навіть попрактикувалася з Міланом Заґорацом, письменником із Хорватії, у своїй призабутій італійській. Завдяки таким фестам слово йде в люди.

 

– Фестиваль – це непересічний досвід, тому що він проходив у невеликих громадах та містах, – каже хорватський письменник Мілан Загорац. – На ньому були представлені місцеві, сучасні українські літератори та зарубіжні автори, як я, чиї твори перекладено українською мовою. Я представив публіці свої нещодавно перекладені Володимиром Чередниченком та Оленою Чередниченко вірші. Мені було надзвичайно приємно спілкуватися з колегами з України та інших країн, а ще відвідати місто Ніжин, тамтешній університет імені Миколи Гоголя, що надало унікальну можливість побесідувати зі студентами про поезію, а також про літературу та життя.

 

Михайло ЛОМОНОСОВ, газета «Деснянка»


Статистика захворювань на COVID-19 по Україні

Останнє оновлення даних:
2020-09-23 06:00:01.655

  • Всього випадків: 184,734
  • Активні: 99,359
  • Всього смертей: 3,705
  • Нових смертей: 63
  • Всього одужали: 81,670

Замовити зворотний дзвінок