«У 16-ть мене тричі зґвалтували, я стала наркоманкою. Але я вижила!». Досвід жінок, які вийшли з кола сексуального насильства

«У 16-ть мене тричі зґвалтували, я стала наркоманкою. Але я вижила!». Досвід жінок, які вийшли з кола сексуального насильства

Дата: 2021-04-06 | Категорiя: Соціум

Понад сто тисяч жінок в Україні, за приблизними підрахунками, наразі залучені у проституцію, не рахуючи тих, хто приховує цю сторінку свого життя і не зізнається. Такі дані озвучила під час онлайн-заходу «Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію» голова БО «Всеукраїнська ліга «Легалайф» Юлія Дорохова. Українка, а також дослідниці та соціальні працівниці з Швеції, Ірландії, Ізраїлю та США, які раніше були залучені до сексуальної експлуатації, поділились власним досвідом та знаннями про бар’єри на шляху виходу з проституції та як соціальні служби і неурядові організації можуть допомогти жінкам у такій ситуації.

 

«Добре, що вона звернулась до нас»

 

Юлія Дорохова 15 років веде успішну правозахисну діяльність у сфері ВІЛ/ТБ із ключовими вразливими групами. У 2017 році провела перший в історії країни марш секс-робітниць України. Очолює самоорганізацію секс-працівників, якій уже понад 10 років.

 

– У цих жінок немає жодного захисту від поліції. Їх ґвалтують та використовують, вийти з проституції не дають. Я зіштовхнулась із дуже серйозним тиском під час підготовки інформації, з перекручуванням даних. Нам не дають права голосу, – розповіла Юлія Дорохова.

 

Певний час, зі слів Юлії, медична, психологічна допомога таким жінкам ще передбачалась у проєктах, тепер ситуа­ція критична.

 

– Зовсім недавно одна з жінок звернулась по підтримку, в неї виявили сифіліс. Замість ургентної допомоги в медичному закладі, яку мали були б надати, в неї стали вимагати дуже велику суму грошей, – відзначає очільниця «Всеукраїнської ліги «Легалайф». – Вона розвернулась і пішла. Ми допомогли їй, добре, що вона звернулась до нас. Людина отримала це захворювання, коли її ґвалтував клієнт. У жінки троє дітей, а чоловік загинув у зоні АТО. Тут тема, котра стосується насилля та проституції, дуже глибока та важка. Держава зобов’язана впроваджувати програми з реабілітації, які б допомагали жінкам вийти з проституції.

 

«Дуже важко пояснити «на пальцях», як цим жінкам треба допомогти»

 

Галина Скіпальська – керівниця «Право на здоров’я» (HealthRight International) в Україні та Української фундації громадського здоров’я. Має 20-річний досвід роботи в громадських організаціях, які опікуються правами жінок, дітей і підлітків. Тільки в 2019 році очолювані нею організації надали соціальні, психологічні, юридичні послуги для більш як 26 тисяч клієнтів в 14 областях.

 

Пані Галина зазначила, що подібні програми підтримки проституйованих жінок мають тривати не один і не кілька місяців, а бути системними та мати постійне фінансування:

 

– Це кошти на юридичну, лікарську, психологічну підтримку. Допомога таким жінкам є, але її надають громадські організації. Добре, якщо буде можливість завдяки цьому заходу привернути увагу донорів, міжнародних партнерів, влади. Україна – це країна, де однозначно треба впроваджувати такі речі. Дуже важко пояснити «на пальцях», як цим жінкам треба допомогти.

 

На прикладі однієї з дівчат, якій вдалося допомогти вийти з проституції, Галина Скіпальська розповіла, що ця допомога почалася з елементарного відновлення документів, надання житла, медичного супроводу вагітності, лікування, зміни ставлення жінки до самої себе, щоб вона інакше почала ставитися до свого здоров’я та способу життя.

 

Також представниці України зазначили, що вкрай потрібно залучати вже наявний досвід міжнародних організацій та жінок, котрі активно долучились до заходу, а також відновити випускати газету про проєкт, про досвід інших країн, про успішні історії та практики системної допомоги жінкам.

 

«Людина має бути готовою для спасіння, інакше є ризик повернення»

 

Тереза Форліті, штат Міннесота, США. Виконавча директорка центру допомоги жінкам «Breaking Free». Колишня жертва сексуального насилля. Через свій дар співчуття до тих, хто пережив сексуальну експлуатацію, і свою відданість роботі в центрі отримала посаду штатної робітниці, до того, як стала його керівницею. Розробила базу даних, що дозволяє провести конкретний аналіз, фіксуючи тренди та статистику жертв сексуальних зловживань, а також організувати та відслідковувати послуги організації. Вона членкиня різних коаліцій про злочини та насилля. Діє як на національному, так і на міжнародному рівнях щодо протидії торгівлі жінками.

 

Як відзначила Тереза, у США, відповідно, в кожному штаті відпрацьовані свої шляхи вирішення проблеми. На націо­нальному рівні вони захищають молодь віком 18 років та молодших. Якщо раніше 17-річна дівчина, яку би «викрили» у проституції, отримала б суспільне тавро, тепер це не так: потерпілих від залучення до цього не криміналізують.

 

– Проституція – це насилля проти жінок, це не професія, ми маємо піти від цього, – каже Тереза Форліті. – Людина, яку змушують до торгівлі собою, ніколи не знає, що чекає на неї у машині чи в квартирі. Це сексуальна експлуатація.

 

Окремою проблемою вона вважає те, що після виходу з проституції жінки не мають безпечного місця для тимчасового перебування. Також, щоб вивести людину з цього стану, потрібно, аби вона була готовою для спасіння, інакше є ризик того, що вона повернеться у проституцію.

 

«Я була секс-машиною для чоловіків»

 

Про шляхи виведення людей з проституції розповіли працівниці центру допомоги жінкам «Таліта» зі Швеції Меган Доневан та Жасміна Леховзки.

 

Зі слів Жасміни, вона сама була жертвою залучення до проституції, перед цим пережила зґвалтування і не отримала жодної підтримки від родини, бо в її рідній країні – Румунії – «сором» за зґвалтування покладають саме на жертву цього злочину.

 

– Я вірю, що жінки повернуть чоловікам сором за зґвалтування, котрий має бути на них, щоб жодна постраждала не була ніколи принижена та звинувачена, – сказала активістка центру допомоги жінкам Жасміна Леховзки. – Мені довелося бути в чотирьох країнах, з них у трьох торгівля жінками в проституції є легальною. В Австрії, у Швейцарії зі мною могло статися що завгодно, мені ніхто би не допоміг, я була секс-машиною для чоловіків. Лише потрапивши у Швецію, я побачила, що нас сприймають не як об’єкти, а як людей. На початку я сама не хотіла йти у центр «Таліта», мене привели туди поліцейські, я дуже агресивно сприймала допомогу. Наразі у нас підростає молоде покоління, котрому не можна допустити норму об’єктивації жінок. Якщо це легалізувати, це відчинить двері для наступних злочинів, я була у країнах, де сутенерство є легальним.

 

Шведська модель

 

Так звана шведська, або північна модель – це один зі способів регулювання проституції. Вона передбачає декриміналізацію людей у проституції та створення програм підтримки для виходу з комерційного сексу.

 

Це національна політика та суспільне явище Швеції, де плата за секс протизаконна і кримінальну відповідальність несе клієнт, а не проституйована жінка, якій надають підтримку й реабілітацію. У цій країні проституція законодавчо визнана однією з форм насильства проти жінок, тому злочин полягає в оплаті клієнта за секс, а не в продажу жінкою своїх «сексуальних послуг». Закон, що криміналізує плату за секс, ухвалений у 1999 році і був унікальним. З того часу подібні закони ухвалили в Норвегії, Ісландії, Канаді, Північній Ірландії, Франції...

 

Відзначимо, що після введення нового законодавста у Швеції більшість населення почала вважати купівлю секс-послуг неприйнятною: якщо раніше 60% громадян вважали купівлю сексу за гроші нормою, то після запровадження шведської моделі такої думки дотримуються менше 20% чоловіків і майже ніхто з жінок.

 

«Чотири роки відновлення, поки її переслідували жахи»

 

Люба Фейн з Ізраїлю – феміністка, активістка. Просувала шведську модель у своїй країні, де заборона купівлі сексу була впроваджена у 2020 році.

 

Люба Фейн навела статистичні дані, як страждають залучені до проституції жінки, згідно з деякими дослідженнями, котрі проводять у різних країнах та у різних видах проституції. Так, 27% жінок у проституції потрапляють до психіатричних клінік, 31% робить спроби самогубств, половина має ПТРС (посттравматичний стресовий розлад), 40% – інші проблеми психіки. Також за результатами дослідження, котре охопило понад 800 жінок з 9 країн, 71% при цьому потерпає від безпосереднього фізичного насилля, 63% переживають зґвалтування, в 70% наявний ПТСР.

 

– Я розкажу вам не про себе, а про свою подругу, яка пережила сексуальну експлуатацію в Ізраїлі після того, як клієнт мало її не вбив. З проституції втікають уже без будь-якої фінансової спроможності та вмінь. Їй ще пощастило мати місце, де вона могла перебути, поки їй не дадуть першу заробітну плату. Але піти на роботу вона не могла, її не брали, бо знали про неї у місті. Жінка боялась піти на співбесіду, щоб не впізнали. Знайшла роботу, але знову втратила, бо була не готова до контакту з людьми, потерпала від нічних кошмарів, розладів психіки. Знову пила, вже задумувалась повернутись у проституцію, але знайшла у фейсбуці сторінку організації, де надавали підтримку таким, як вона. Соціальні працівники зрозуміли, що вона ще не може повернутись, і на рік відправили її у реабілітаційний центр, де ще три роки проходила реабілітацію. Всього чотири роки відновлення, поки її переслідували жахи, травми, знесилення, втрата сну, страх заходити в готелі. Після всього вона змогла працювати у притулку для котів та собак, щоб якомога менше контактувати з людьми. І її історія не є винятковою – це типова картина, – розповіла Люба Фейн.

 

«Жінка, чи то в Ірландії, чи в Україні, чи Швеції – така ж сама жінка»

 

Міа де Фіче з Ірландії – активістка, юристка, учасниця кампанії за шведську модель у своїй країні. Вона – колишня жертва проституції. Одна з головних партнерок в успішній акції «Вимкнемо червоне світло», результатом якої стало ухвалення закону, що несе кримінальну відповідальність щодо питань злочинів на сексуальному підґрунті у 2017 році. Міа – координаторка нещодавно запущеного в Ірландії проєкту «За межами експлуатації».

 

– У 16 років я пережила три зґвалтування та групове зґвалтування, стала наркоманкою. Але я вижила! – розповідає Міа де Фіче. – Я також була свідком жахливих злочинів проти жінок. Але на той момент була в такому стані, що не могла усвідомити, що відбувається, та зглянутися. Зустріла соціальну працівницю, вона все запитувала мене, і краще ніж я знала відповіді, мені надали допомогу. Скажу так, молода жінка, чи то в Ірландії, чи в Україні, чи Швеції є однією і тією самою жінкою. Нам всім потрібна така ж система, як у Швеції. Це дуже важкий процес, його непросто розпочати. І це фантастично, що в Україні почали обговорення. Я з вами і підтримую вас!

 

Проституція в Україні незаконна і тягне за собою кримінальну відповідальність (3-15 років позбавлення волі) для посередників та адміністративну (штраф) для проституйованої особи.

 

Лариса ГАЛЕТА, газета «Деснянка»

 

«Деснянка» висловлює вдячність ГО Центр «Розвиток демократії» за участь в інформаційній кампанії «Що таке модель рівності?»


Статистика захворювань на COVID-19 по Україні

Останнє оновлення даних:
2021-04-19 09:14:02.689

  • Всього випадків: 1,953,016
  • Активні: 425,339
  • Всього смертей: 40,000
  • Нових смертей: 214
  • Всього одужали: 1,487,677

Замовити зворотний дзвінок