Життєві будні Романа Тапехи

Життєві будні Романа Тапехи

Дата: 2021-09-28 | Категорiя: Соціум

Наша екскурсія до музею «Слово о полку Ігоревім» у Новгороді-Сіверському була подякою на особливу зацікавленість підлітка до Української історії. Адже впродовж свого «особливого» шкільного життя хлопчина з різних джерел інформації (вчителів, батьків, старшого брата, комп’ютера) вдосталь начувся про славних українських гетьманів та мужніх козаків, які доклали зусиль до становлення державності та відстоювання вольностей у боротьбі з ворогами. Отож і захопився мрією відчути подих століть і, перш за все, гетьмана Мазепи. А тому вже з перших хвилин нашої зустрічі біля колишнього Троїцького саду чорнявий підліток в окулярах мало «не збив» мене «обіймою» запитань, вистрелених немов із кулемета!

 

Заздалегідь скажу, що зустріч наша виявилася плідною, тож покладаючись на власний 25-літній досвід педагогічної праці, можу вкотре підтвердити, що саме на дітей, які «не загубили» бажань та хочуть «знати все», має зорієнтовуватися ресурсний потенціал «Нової Української школи». Не переймаючись, в який спосіб здобувач знань набуває освіту: відвідує загальноосвітню школу чи працює в режимі індивідуальних занять зі вчителями!

 

Знайомство

 

13-річний підліток Роман Тапеха на індивідуальному навчанні від 1 класу. Так сталось, що минулий навчальний рік дружина автора сих рядків працювала з юним новгород-сіверцем, який здобував знання з іноземної мови в такий спосіб. Отож вдалося отримати певний рівень інформації про уподобання дитини та трішки познайомитися зі світом його захоплень. А далі – народилася думка організувати для учня Новгород-Сіверської загальноосвітньої школи №2 екскурсію історичними стежками міста. Тим більше, що хлопчина не раз висловлював учительці бажання «подивитися живу історію минувшини». Так і зустрілися ми однієї погожої травневої днини з Романом Тапехою та його матір’ю пані Валентиною в супроводі наставниці підлітка з англійської – пані Валерії.


 

Родина

 

Родина Тапех виховує двох синів. Старший, В’ячеслав, вступив на перший курс Новгород-Сіверського медичного коледжу, бажаючи продовжити династію охоронців здоров’я, яку наразі презентують батьки.

 

А почалося все на початку 2000-х, коли Валентина Омельникова – худорлява красуня з улюбленого гетьманом Мазепою села Дігтярівки покохала симпатичного хлопця з Новгорода-Сіверського Геннадія Тапеху. Юнак був добрим, щирим, товариським та працьовитим студентом. Молодик виріс в умовах принципової самовимогливості, оскільки раннього віку мав стати надійним помічником найближчій на ту пору старшій людині в родині – бабусі Галині. Тому що зовсім маленьким залишився Генка без матері, яка полишила сей світ, коли хлопчику був 1 рік і 8 місяців… А щодо батька, то він, мабуть, про інші справи мріяв!? Оскільки молодість у кожного «своя»… Такі реалії життя і така правда.

 

А баба Галина викохала чемного онука. У всякому разі з вершини дорослості та практики родинного життя пані Валентина про коханого чоловіка розповідає чемно та з повагою, наголошуючи на «з честю пройдений її чоловіком шлях у дитинстві та юності».

 

Тому коли міркуємо про їхнє з чоловіком народження закоханості, то, можливо, у випадку подружжя Тапех поважним чинником на початку романтичних стосунків виявилась спільна справа – коло інтересів та поглядів молодих людей. Студентське середовище, практика в Центральній районній лікарні Новгорода-Сіверського… Так доля і привела майбутніх фахівців медичної галузі до межі, за якою й народжується справжнє кохання! А далі – успіхи, труднощі, виклики долі тощо. Натомість тепер уже разом, навпіл та в єдності:

 

– Пів року після завершення навчання в училищі працювала дитячою медичною сестрою на батьківщині в амбулаторії Дігтярівки. В наступному ми переїхали до Новгорода-Сіверського. І почали жити на «зйомних» квартирах. Звичайно, що се не є вельми зручно, коли з дітьми мешкати «не в своєму житлі». Але ми звикли до складнощів і навіть навчилися не замислюватися над кожною черговою проблемою. Головне, щоб дітям не було важко. Наразі у нас житло, яке, дасть Бог, завершить наші митарства по квартирах. Хазяйка будинку, в якому мешкаємо кілька останніх років, живе далеко, а тому й погодилась, щоб ми викупили його.


 

Боротьба з недугами

 

А тим часом варто додати, що хоча для молодої родини «квартирне питання» було важливим і бажаним зі старту, але воно значно поступалось боротьбі за здоров’я дітей. І, перш за все, Романа.

 

– З 4-річного віку, – розповідає пані Валентина Тапеха, – Ромчику поставили діагноз «муковісцидоз з панкреатичною недостатністю (змішана форма). Тобто незасвоєння їжi організмом. І тому вже майже 10 років ми приймаємо спеціальні ліки. В цій хворобі важко приходиться легеням та кішківнику. Особливо під час весняного та осіннього загострень хвороби. Якимось чином сей рік видався для дитини легшим, а відтак і вдалось оминути лікарню.

 

Питаю в матері про зір дитини. Адже хлопець в окулярах!?

 

– Взагалі-то проблеми зі здоров’ям сина ми стали помічати впродовж другого рочку життя. Рома не набирав вагу, як се має бути зі здоровими дітками. На жаль, неод­норазові огляди лікарів у місті чіткої відповіді щодо діагнозу, який би дав змогу розпочати лікування, не дали. А враховуючи, що Роман ще й не розмовляв, нас направили на огляд до спеціалізованої установи в Халявині(!?) Лікарі закладу уважно обстежили нашого хлопчика і прийшли до висновку про неправильний діагноз! Тамтешні фахівці знайшли й проблему з зором. Встановили діагноз «атрофія зорових нервів обох очей (сліпота лівого ока)». Тож у Романа є додаткова підгрупа по зору, оскільки ліве око не бачить. Словом, дякуючи увазі лікарів обласної установи, ми змогли, не переймаючись низкою труднощів, а серед інших і фінансових, розпочати правильне лікування та підтримання певного стану дитини. Було знято «психіатричну» проблему, – каже ненька.

 

І пані Валентина не приховувала, наскільки важко було жити, прагнучи зробити більш-менш терпимим повсякдення Романа. Бо на щоденні ліки потрібно було чимало коштів. Адже працює лишень батько Романа пан Геннадій. Він фельдшерує на «швидкій». А пенсії ж відомо які!? В таких умовах і мали дитину щоденно рятувати.

 

– Ось такою виявилася для родини та підступна хвороба, для протидії якій дитина мала вживати зовсім недешеві таблетки «креону», пачка яких коштувала 300 гривень. Наразі сей лікувальний засіб отримуємо безкоштовно. Натомість є перелік таких, що потребують щомісячних витрат від 1000 до 2000 гривень, – зазначає мама.

 

Сам же Роман, який загальноосвітню школу жодного дня не відвідував, зростає допитливим хлопчиною. З задоволенням спілкується на різні теми – від побутових проб­лем та навколишнього середовища до таких, що вимагають наукового підходу. Тож і в згаданій екскурсії до тієї частини Новгорода-Сіверського, в якій живе дух минувшини, ми кілька годин спілкувалися з підлітком на безліч серйозних, веселих та жартівливих тем.

 

Зрозуміло, що дитина нині проходить шляхом складного та відповідального віку, коли свідомість потребує ширшого кола для спілкування. І тут справді є певні проблеми, за якими внаслідок хвороби, котра здатна загострюватися на тлі слабкого спротиву імунної системи жорстоким вірусам, Роман Тапеха не тільки не відвідує масову школу, але й з обережністю перебуває на заходах з великою кількістю публіки.

 

Словом, се той випадок, коли й комп’ютер у певному сенсі стає надійним другом в освоєнні гігантського простору інтернету. Звичайно, підліток прагне й до різних видів та способів відпочинку, полишаючи будинок під наглядом матері.

 

Усе це складно, але конче потрібно. Багато сил віддає підтриманню здоров’я дитини за незвичного способу життя матуся Роми.

 

– Звикла до всіх проблем та викликів, – акцентує увагу пані Валентина. – Але діти – найдорожче, що є у нас iз чоловіком. Ось тому, не переймаючись низкою труднощів, ми все робимо, щоб Роман не відчував себе ображеним чи нездатним вирішити якесь складне для віку питання. Тому я поруч. І себе тримаю «в формі». Так, узимку ми на санчатах спускаємося з пагорбів ярів, відпочиваємо в зелених зонах старого українського містечка на Десні.

 

Справді, пані Валентина в 37 років дуже схожа на студентку! Струнка, тендітна, а головне – з неприхованою світлою душею!



 

Замість епілогу

 

Хлопчаковий вік! Але дорослість щодня направляє життя Романа складними завулками. Ось і в розмовах його з батьками та вчителями чільне місце має «планування» майбутнього, коли виросте.

 

– 14 жовтня мені виповниться 14 років! Але я ще не визначився зі своєю професією. Знаю тільки, що ймовірніше се буде для початку медичний коледж, як і у Славика. Отримаю спеціальність для того, щоб можна було працювати масажистом. Ця робота мені до душі. Хоча, знов-таки – не впевнений, що мій життєвий вибір саме на цій професії закінчується, – ділиться думкою хлопчина.


 

Справді, в юного новгородсіверця попереду багато часу. Щоб міркувати про життя, шукати відповіді на запитання, сперечатися, а одного разу серйозно окреслити свій остаточний вибір місця в дорослому світі. Зрозуміло, певні корективи робитиме стан здоров’я Романа. І добре, що родина Геннадія та Валентини Тапех разом із дітьми виглядає стійкою перед викликами життя, справжнім колективом однодумців:

 

– Не так давно завели перепілок. Ромчику вони подобаються своєю красою. Ми разом і доглядаємо. Дитина в цій справі відчуває свою потребу і значення. Як особистість, як працівник, як навіть дослідник! А ще, у нас оселилися равлики. Нова тема, але теж до вподоби синові. Ось так і живемо. Хлопчик любить оточуюче середовище, доглядає, цікавиться, міркує. Звичайно, дуже б хотілося, щоб здоров’я не підводило, стабілізувалося з дорослішенням та зміцнювалось. Ми з чоловіком живемо для дітей. Знаємо, що вони люблять нас, поважають, а тому й ми прагнемо своєю щоденною увагою захищати їх, виховувати в любові та повазі до світу людей, тварин, природи, котра оточує нас…

 

Що ж, побажаємо родині Тапех сили, сподівань, міцності духу! Ви, дорогі друзі, прекрасна українська родина!

 

Борис ДОМОЦЬКИЙ,

м. Новгород-Сіверський


Статистика захворювань на COVID-19 по Україні

Останнє оновлення даних:
2021-10-14 21:12:02.064

  • Всього випадків: 2,597,275
  • Активні: 225,349
  • Всього смертей: 59,935
  • Нових смертей: 412
  • Всього одужали: 2,311,991

Замовити зворотний дзвінок