Хріновий чай від застуди виготовляють фермери у селі під Черніговом

Хріновий чай від застуди виготовляють фермери у селі під Черніговом

Дата: 2020-02-05 | Категорiя: Соціум

Новий масштабний проєкт від «Деснянки» ТОП-20 ЦІКАВИХ БІЗНЕС-ІДЕЙ ЧЕРНІГІВЩИНИ

 ЖИВИ І ПРАЦЮЙ – В УКРАЇНІ!

 

Тетяна Шанойло і Сергій Буглак майже сім років тому проміняли столицю на село, і зовсім про це не шкодують. Кажуть, на землі їм працювати простіше. Тож замість меблевого бізнесу в Києві у них з’явилося органічне виробництво в Количівці Чернігівського району. Без застосування мінеральних добрив та хімічних препаратів. Подружжя вироб­ляє продукцію, яка нині надзвичайно популярна серед екосвідомого населення. Приміром, минулого сезону родинне фермерське господарство «Сонячна земля», так позиціонує свою справу подружжя, вирощувало два десятки культур! Серед них – жито, пшениця, тверда пшениця, гречка, просо, овес у лузі, овес голозерний, ячмінь у лузі, ячмінь голозерний, гірчиця, льон золотистий, квасоля, картопля, соняшник, кукурудза солодка, фацелія, спельта. Насіння останньої містить мінімальну кількість глютену. А ще ж виготовляють каву, пластівці та шістнадцять видів чаїв, авторських. Один із них – хріновий, з листя хріну, – зміцнює імунітет та допомагає боротися із застудними захворюваннями. Такий напій у грипозний сезон – як панацея!

 

Екотема

– Перший рік ми просто експериментували, так сказати, бавилися, – згадує з посмішкою Тетяна, з чого розпочинали свій сімейний бізнес у селі. – Нічого тоді майже не знали, як саме правильно вирощувати, доглядати і взагалі. Ну, посіяли гречку, ну, зібрали, а що з нею робити далі... Просо тоді згодували курям, а гречку змолотили і так вона пішла на наступну посівну, на насіння. Бо ж, як виявилося, щоб зерно використовувати, його перед тим потрібно очистити на спеціальному обладнанні, це цілий процес. Покалібрувати на фракції за розміром. Спеціального устаткування ми тоді не мали.

А наступного року Сергій такі установки зробив сам. Йому вистачило тільки раз щось подібне побачити. Тетяна каже, що чоловік у неї до техніки тямущий. За освітою автомеханік, на тракторі з юності працював і на комбайні. Всі верстати, все обладнання, яке вони нині мають, – винятково справа його рук. Тепер Сергій гречку розділяє на сім фракцій. До цього треба було дійти.

Працюють верстати від електрики. Процес механізований. Проте зерно, каже підприємниця, вона «проганяє через себе».

– Я завжди дивлюся, щоб воно було чистеньке, перебираю вручну від зайвих домішок. Процес цей тривалий і копіткий. Тому сказати, що в нас усе механізовано, буде неправильно, – уточнює.

Коли Тетяна з Сергієм по-справжньому надихнулися, відчули, що їхні старання недаремні, приносять користь не лише родині, людям, а й самій землі, – засіяли різними культурами замість чотирьох гектарів – майже двадцять.

– У Сергія ще до весілля був комбайн, потім ми придбали і трактор. Цієї техніки достатньо для обробітку всієї землі. Починали з батьківських паїв, а тепер і знайомих паї засіваємо. Більшість наділів багато років ніхто не використовував. Вони чисті, жодної тобі хімії. Єдине, що люди могли картоплю обприскувати від колорадського жука. Та й то було давно, – розказує Тетяна. – А взагалі, екотема завжди мене цікавила. І як тут всидиш і не спробуєш, коли навколо така незаймана земля?!

 

Замість хімії – бактерії

Обоє родом з Количівки, жили по сусідству. Шляхи якось не перетиналися. Прос­то знали одне одного та й усе.

– У кожного, як кажуть, було своє життя. Аж до того дня, коли помер мій дідусь. Сергієва матір допомагала нам з поминками і так потім мене «засватала», – згадує Тетяна. – Ми вже разом – одинадцять років! У нас дві донечки – Златі – дев’ять, Софії – шість.

У Тетяни дві вищі освіти, перший фах – менеджер зовнішньоекономічної діяльності. За цією професією не працювала жодного дня, бо одразу після навчання стала розробляти дизайн для шаф-купе. Їй це подобалося. Меблевий бізнес у столиці вона розпочинала з батьком-меблярем. А після весілля до цієї справи долучився й Сергій. Другу освіту – агронома, яка наразі неабияк у нагоді Тетяні, здобула рік тому.

– До Полтави, аграрної академії, їздила понад півтора року, навчання мене захопило по-справжньому. Цікаво, що темою моєї дипломної роботи була саме гречка, найулюбленіша культура, її ми сіємо найбільше, – посміхається.

Зелена гречка – це звичайна гречка. Але ту, що продають у магазинах, пропарюють за високих температур, і в результаті крупа отримує коричневий колір, натомість втрачає свої цілющі властивості. Зелена ж – це зерно без пропарки, просто висушена природнім способом. Не лише смачна, а й дуже корисна! Вдвічі корисніша – пророщена.

Якщо Сергій переважно біля техніки трудиться, то Тетяна – планує посіви на площах, слідкує за сортовим різноманіттям.

– Теорія – то добре, але всьому вчить діло, – додає співрозмовниця. – Головне, що ми не вносимо жодної хімії. Добривом слугують рештки рослин, бур’яни, солома. А якщо додати спеціальні препарати на основі бактерій, які дозволені в органічному виробництві, то процес перегнивання пришвидшується, і речовини, потрібні для розвитку рослин, залишаються у ґрунті. Ми такі розчини застосовуємо, але не скрізь, бо недешеві. Деякі замовляємо в Інституті сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва, що в Чернігові, а також в інших перевірених установах. Звичайно, органіка не дає стільки урожаю, скільки дає земля, підживлена мінеральними добривами, але так ми бережемо землю, дбаємо про екологію, своє здоров’я і людей.

До речі, екокартоплю колорадські жуки також полюбляють. З ними фермери борються за допомогою препаратів на основі живих мікроорганізмів.

На полі працюють лише родиною – Тетяна з чоловіком.

– Поки ми справляємося самі, але допомагають мої мати з батьком, за що їм дуже вдячні! – каже це з посмішкою підприємниця. – Чесно, буває важкувато, особливо влітку – з ніг падаємо. Але всі ці клопоти і праця на землі нам дарують насолоду.

 

Землеробство з точністю до навпаки

Тетяна розповідає, що минулого сезону вони вирощували два десятки культур, дещо з цього не сіятимуть цьогоріч. Хіба на пробу.

– Ось бобові, «борюся» з ними вже кілька років. Чоловік каже, коли вже я ними натішуся. Щось їм у нас не подобається, може, земля, може, я цим рослинкам не підходжу. Вже все перепробувала, і квасолю, і горох, і нут, і маш, люпин… Добре у нас родить кукурудза солодка. Продаю влітку качанчики, що лишається – обмолочуємо і теж на продаж, це зерно люди пророщують для споживання. Я ж багато кукурудзи заморожую на зиму, мої дівчатка її люблять, – каже мама.

Якщо в агрохолдингах, які застосовують хімію, кукурудза на полях стоїть чистісінька, без жодного бур’яну, то поля фермерів у Количівці – усе з точністю до нав­паки. Гарбузи ростуть рядочками, поряд – гречка квітне. Підприємниця називає це біодинамічним землеробством, коли в одному місці росте багато культур, і одні рослини сіють на місці інших за один сезон.

Міжряддя Сергій обробляє технікою. Торік, правда, подружжя спробувало сапами працювати, але як побачили, що через два тижні таке ж зілля забуяло, зрозуміли, що то марна справа.

На запитання, коли розпочинаються у фермерів активні сільськогосподарські роботи, Тетяна з посмішкою відповідає:

– А в нас роботи ніколи й не закінчувалися.

Варто сказати, що родинне фермерське господарство «Сонячна земля» насіння купує винятково українських сортів. Переважно на Носівській селекційно-дослідній станції, одній з найстаріших наукових установ України.

– Минулої осені ми посіяли чорнозерну пшеницю сорту Чорноброва, її насіння має темний коричневий колір. Влітку буде перший урожай. Це зерно теж ідеально підходить для пророщування, воно має багатий вміст антиоксидантів, мінералів та вітамінів, – не замовкає Тетяна. – Восени розпочали робити борошно, з нього я печу хліб, для сім’ї та інколи на замовлення. Рецепт цього хліба мені дала столична майстриня Оксана Барабаш, я до неї на майстер-клас їздила. Вона такі чудові буханці і короваї випікає! Рецепт цей на заквасці і дороговартісний, бо ж туди входить насіння і олія конопель, борошно з цільного зерна. Але ж який він смачнющий!

Найбільше Тетянин хліб любить чоловік. Донечки ще поки носом крутять. У них так було із зеленою гречкою: спочатку не хотіли їсти, а тепер магазинну навіть не пропонуй, тільки вирощену мамою і татом.

 

Безцінна

Як ставляться до екобізнесу молодих фермерів місцеві? Кажуть, нащо, мовляв, воно вам потрібно, цей важкий і невдячний труд. Простіше ж поля обробити хімією й не мати з зіллям та бур’янами проблем. Родина на те не зважає й далі робить своє.

– Справа в тому, що українцям роками нав’язували думку, що земля нічого не варта, – каже Тетяна. – Люди не розуміють її цінність, адже ці поняття вбивали з часів розкуркулення. В аграрній академії нам викладач розповідав: «Коли я навчався, нам казали, що ще років 50 з таким ставленням до землі і такою кількістю внесення хімії, і ви побачите, що станеться з нашою годувальницею. Ми тоді сміялися. Та минуло лише двадцять років, а замість чорнозему місцями вже чорний пісок». Усі ці агресивні добрива затримуються в ґрунті, потрапляють до водойм, отруюють навколо все живе. А вирощене в полі – людей. Насправді, це велика біда…

 

Гречкозалежні

Наразі у молодих фермерів клієнти – по всій Україні. Здебільшого замовляють органічну продукцію для пророщування, виробництва хліба. Подружжя чимало пише про свою роботу у соціальних мережах, дає оголошення на різних інтернет-платформах. Але найліпше тут працює «сарафанне радіо». Ось лише один відгук від вдячної замовниці:

– Останніми роками ми купували зелену гречку на ринку, але справа ця невдячна – це як лотерея. По кілограму брати невигідно, а більше – то ризик, може попріти. І тут я натрапила на фермерів з Чернігівщини, які самі сіють гречку і продають її несмажену. Це було для нас спасіння. Купуємо ми у них уже більше року і не по кілограму, а по десять. І жодного разу не було, щоб крупа була погана, попріла чи ще якась не така. Гречка – золото. Оксанка у нас гречкозалежна і смажену їсть тільки в дитсадку.

Люблять органічну продукцію вегетаріанці, вегани, сироїди та всі, хто цінує здоровий спосіб життя. Великою популярністю користується кава з ячменю, а також голозерний овес і пластівці з нього – цільнозернові і непропарені.

 

Напій на щодень

– Мені подобалося трави збирати давно, ще до весілля. Потім років на п’ять все це, так би мовити, закинула, – розповідає далі Тетяна. – Повернувшись у село, повернулося до мене й захоплення. Спочатку заготовляла трави у невеликих кількостях, а коли в Чернігові відкривали крамницю «Зелена лавка» і була потреба в чаях, я запропонувала свою допомогу і обсяги заготівлі зросли самі собою. За одну ніч мені треба було придумати рецепти, назви до них. До ранку народилися перші мої сім чаїв.

Трав’яні чаї у Тетяни – для щоденного вживання. Деякі можна використовувати, як ось хріновий, як протизастудний засіб, бо листя хріну – вважається антисептиком.

– Можна пити цей напій для профілактики, під час захворювання, та тоді, коли просто хочеться, – радить. – Хрін – з городу, яблука – з саду, квіти бузини – з лісу, а такі компоненти як лимон, лимонграс чи імбир – купую.

Заготовляє фрукти для чаїв у спеціальній сушарці, трави ж – на горищі, яке заставлене невеличкими столиками. Влітку там усе добре висихає. А тоді подрібнює і зберігає у харчових пластикових контейнерах. Бо в паперових коробках сухі трави набираються вологою. Був такий рік, що навіть міль завелася, тож довелося всю партію викинути.

Наразі фермери реалізовують 16 видів чаїв. Які ж тільки чудові назви: «Бабусині обійми», «Бджолина радість», «Королева лугів», «М’ятна троянда», «Подих квітів», «Різдвяний», «Полунична симфонія», «Українська сакура», «Сосновий ліс», «Чорничне яблуко», «Дихай на повні груди», «Хріновий» та інші.

 

Співати в полі – розкіш

Тетяна поважає українські народні традиції, у її шафі – почесне місце для національного одягу. Вдягає його не тільки на свята, а й просто в поле. І співає пісень.

Уже рік, як вона відвідує Співочу майстерню в Чернігові, де керівницею – Віра Ібрямова-Сиворакша. Молода викладачка давно цікавиться українським традиційним співом, давні записи збирала по всій Україні.

– Віра об’єднала з десяток дівчат і наразі вчить нас виконувати стару українську пісню. Це настільки природно – співати, коли звук лине з середини тебе, очищає і наповнює, позбавляє зайвих думок і переживань! Раніше не треба було психологів, тоді просто співали. Для мене пісня – віддушина, – наостанок сказала Тетяна.

Лариса ГАЛЕТА, газета «Деснянка»

Новий масштабний проєкт від «Деснянки» ТОП-20 ЦІКАВИХ БІЗНЕС-ІДЕЙ ЧЕРНІГІВЩИНИ.

Голосуйте за конкретну бізнес-ідею та людей, які її втілюють, на сторінці «Деснянки» у Фейсбуці www.facebook.com/dvilna.

Всі матеріали у рамках проєкту будуть розміщені на офіційному сайті тижневика

www. desnyanka.com.ua та у Фейсбуці.

Слідкуйте за нашими публікаціями та голосуйте! Ваш голос визначатиме рейтинг!


Статистика захворювань на COVID-19 по Україні

Останнє оновлення даних:
2020-09-20 23:16:01.913

  • Всього випадків: 175,678
  • Активні: 94,609
  • Всього смертей: 3,557
  • Нових смертей: 41
  • Всього одужали: 77,512

Замовити зворотний дзвінок