Чотири враження. Про Буковель

Чотири враження. Про Буковель

Дата: 2020-02-20 | Категорiя: Цікаво

Нещодавно працівники «Деснянки» повернулися з гірськолижного курорту «Буковель». Відпочинок у серці Карпат – подарунок від Олександра Шевченка за перше місце у Всеукраїнському творчому конкурсі журналістських матеріа­лів за рубриками «Поспішай творити добро» та «Дій активно! Живи позитивно!», який організував Український журналістський фонд з його керівницею Людмилою Ольховською разом з Благодійним фондом Олександра Шевченка.

 

Упродовж 2019-го в рамках конкурсу «Деснянка» надрукувала аж 36 публікацій! Завдяки цим надзвичайним розповідям читачі дізналися про людей, які творять добро, просто так, аби інших робити щасливими. Такі історії вочевидь надихали, допомагали кожному вірити у світле, сонячне, справжнє. І хоч конкурс давно закінчився, та наше видання не припиняє розповідати про позитивних і активних людей, які мають бажання та знаходять можливості – для власного розвитку, реалізації різних проєктів і задумів, не втрачають оптимізму попри важкі обставини, мають різноманітні захоплення чи допомагають іншим. Публікації про активне і позитивне сприйняття світу показали суспільству – це крок до змін і себе, як особистості, і свого населеного пункту, всієї країни.

Але повернімося до відпочинку. Чотири дні наші каталися на лижах і набиралися натхнення на увесь рік. Своїми враженнями вони щиро діляться з вами.

 

Юлія Пінчук:

– Відвідати Карпати взимку – моя давня мрія, яка залишалась у моєму серці багато років. Завдяки нашій перемозі у журналістському конкурсі, вона здійснилась. Я і троє моїх колег вирушили до яскравого куточка нашої держави – гірськолижного курорту Буковель. Перші позитивні емоції я отримала вже в потязі. Ми допізна спілкувалися, багато смія­лись у передчутті незабутніх вражень та нових пригод. І ось, нарешті – Буковель. Це прекрасне місце зустріло нас справжньою зимою: снігом, сонячними променями та морозним повітрям.

Поселившись, відправилися оглянути зимові Карпати зі схилу. Дивовижна природа, захоплюючі краєвиди, столітні дерева, сплячі засніжені вершини вражали своєю величчю та могутністю й дарували відчуття казки. Взагалі гори – це невимовна краса! Ніякі фото або відео не зможуть передати того відчуття захоплення, що наповнює всю твою сутність у такі моменти.

Колосальне задоволення отримала від відвідування «VODA club», що працює в форматі SPA. Там панує атмосфера релаксу, можна розслабитися після спусків буковельськими схилами, а теплий басейн і джакузі просто неба дарують відчуття насолоди та спокою.

Але зимові Карпати – це, насамперед, катання на лижах. І це було неймовірно. Поганяти засніженим лісом на вершині гори – це щось! Той сплеск емоцій, який я відчула від першого спуску (з траси для початківців) важко передати словами. Тремтіння, біль у ногах і навіть падіння не злякали та не зупинили мене. Після кількох спроб я вже підкорювала синю трасу середньої складності! Чим вище піднімалася підйомником, тим кращим ставав мій настрій. Можливо, це адреналін або ейфорія від нових вражень, але мене «накривали» шалені емоції.

Уже третього дня, упродовж кількох годин, ми дісталися двох вершин на різних трасах. Перехід з однієї на іншу не становив жодної складності, а швидкість та драйв були незмінними нашими супутниками.

І наостанок, неочікувано – виступ гурту «Танок на Майдані Конґо» на Буковельському ярмарку зарядив божевільною енергією і додав ще більшого позитиву.

Хочу подякувати за цю неймовірну подорож, за незабутні враження та неповторні щирі емоції, за унікальну карпатську казку!

 

Вікторія Шестак:

– Буду відвертою, справжнє задоволення від катання на лижах з гори я відчула не відразу. Скоріше милувалася казковими краєвидами засніжених українських Карпат і робила світлини на пам’ять.

І ось ти стоїш у захваті на початку траси, згадуєш правила, яким навчив інструктор, відчуваєш себе екстремалом і починаєш спуск… Мабуть, програма для лижників-початківців однакова: їдеш-падаєш-встаєш – знову їдеш. Головне – не втрачати запал і пригадати, як у дитинстві ми не боялися падінь. До речі, маленьких лижників у Буковелі немало – катаються сміливо і майстерно.

Досвід, відчуття швидкості та впевненість у собі не забарилися. На третій день катань наша редакційна команда вже шукала нових трас і висот, а бонусом були неперевершені зимові пейзажі та смереки, вкриті блискучим снігом, за яким скучили.

Мені здається, що лижники та сноубордисти – відкриті люди. Хоча, ходить байка про їхню таємну конкуренцію. Нерідко з нами на витязі підіймалися цікаві сусіди, котрі розповідали про свої спортивні досягнення та подорожі, ділилися «лайфхаками» щодо майстерності катання. Курорт Буковель дуже популярний не тільки серед українських лижників, а й іноземних.

У цій подорожі нас чекав ще один приємний сюрприз – концерт на ярмарковій площі Буковелю українського гурту «Танок на Майдані Конго». Жива музика та запальний виступ артистів змусили танцювати та підспівувати відпочиваючих, незважаючи на їхній вік та статус.

Ці чотири незабутні дні на гірськолижному курорті не тільки подарували мені приємні емоції та відпочинок, а й ще раз підтвердили вислів «Ніколи не пізно з’їхати як очманіла з високої гори!»

 

Віталій Адруг:

– Отримати таку вражаючу можливість – зануритися у справжню зиму в Карпатах, тоді як у Чернігові зовсім нема снігу і чи буде він цьогоріч взагалі – чудовий подарунок! Як не скористатися. Сумніви, правда, виникали. Їхати на гірськолижний курорт і просто ходити містечком та дихати повітрям? Це чудово, але замало. Вихід однозначний – ставати на лижі і – з гори!

А сумніви з’являлися з простої причини – вік. Маючи майже сімдесят років за плечима, цікавитися можна, мабуть, хіба що шахами, а не екстремальними видами спорту. Дурниці! Сміливим підкоряються і моря, і гори. Просто потрібно входити в режим поступово: потренуватися падати, потім правильно гальмувати, далі – маневрувати і нічого страшного. Клас! Траса завдовжки 750 метрів, спуск якою без зупинки триває 5-6 хвилин, уже здається занадто короткою. А за годину більше 3-4 разів не спустишся – черга на витяг, сам підйом – це все час. З десяток-півтора спусків – і запаси щільного сніданку вивітрюються.

До речі, про сніданки. Вони мають бути тривкими, але легкими. Такими ми їх і робили. Хоча харчувалися в українській м’ясній ресторації «Сало», де все включено. В цьому загородньому шале чого тільки не було: самого сала п’ять видів, безліч на вибір салатів, закусок, м’ясних страв, різноманітні напої – від 30 видів горілки, хреновух, морсів, узвару, пива, коктейлів і шампанського. Береш – скільки хочеш, усе ж включено, але міру маєш знати сам. Що ми успішно і робили. Увесь день їсти не хотіли і не об’їдалися. Головне ж – лижі!

Чотири дні в такому режимі пролетіли чомусь швидко, дуже швидко. Хотілося ще, але вже час на потяг.

 

Лариса Галета:

– Кататися на гірських лижах – це майже те саме, що кермувати автомобілем. Спочатку тобі страшно, а потім – драйвово. Згодом дивуєшся: як можна було боятися цієї дитячої гірки?! У мене так. У Буковелі на лижню я стала торік. Інструкторка Ліза з лижної школи детально розповіла та показала, як правильно з’їжджати з невеличкого спуску, «плужити», тобто гальмувати, і правильно падати, щоб не травмуватися. Від своєї наставниці тоді почула, що варто боятися не самої траси, а – лижників, які в будь-який момент можуть збити тебе з ніг. Вигуки: «Лижню! Лижню!..» – тут не допомагають. Куди тікати – вліво чи вправо? Очей на потилиці нема. Тож просто летиш униз.

Цього разу я вже навчилася співіснувати з шибайголовами, особливо насторожували сноубордисти, їх у Буковелі – сила! Починаючи від школярів.

Осмілитися підкорити нову лижну трасу – це щось неймовірне, коли передстартовий мандраж і тремтіння в колінах змінюються відчуттям відстороненої невагомості, коли не має значення нічого. Тільки задоволення і емоції. Під час першого спуску, якщо чесно, я навіть сварила себе за те, що наважилася вийти на схил. А потім був фініш, позитив і гордість за себе та своїх колег. Ми за цей час стали як рідні.

Піднімалися підйомниками з усім спорядженням. На ногах – лижі, в руці – палиці. Морозний вітер – то пусте, порівнюючи з моментом сходження з витягу. І тут головне – не зачепити сусіда. Інколи таке траплялося…

Летіти з гори й жодного разу не впасти – значить, ти вже не «чайник»! Внизу знову йдеш на підйомник і розумієш, що страху нема. На вершині ми зігрівалися чаєм, сиділи на снігу. Його в Буковелі випало по коліна! Тут я знайшла справжню зиму, з морозом у -15. Нічого, що боліли ноги. Головне ж, що набралася сил і натхнення! Це дорогого вартує.

Тепер у мене є «пунктик»: я хочу піднятися на нову трасу і дійти до фінішу.

Далі буде.

Газета "Деснянка"


Статистика захворювань на COVID-19 по Україні

Останнє оновлення даних:
2020-09-23 07:40:01.927

  • Всього випадків: 184,734
  • Активні: 99,359
  • Всього смертей: 3,705
  • Нових смертей: 63
  • Всього одужали: 81,670

Замовити зворотний дзвінок